Дослідники-пісенники

Пісня  — одна з форм словесно-музичного мистецтва. Це невеликий твір, що поєднує поетичний текст і мелодію. Характеризується здебільшого простотою словесно-музичної будови.

На багатьох митців художнього слова й музики значною мірою вплинула народна поетична творчість, а пісні, написані поетами і композиторами, часто ставали народними.

На творчість Шевченка великий вплив мав український фольклор. Цей вплив позначився на тематиці, мотивах, образах та поетиці більшості його віршів.

Особливо близька за формою до народної пісні його рання творчість, де майже вся система образів і поетичних засобів народнопісенна. Проте Шевченко не копіював фольклорних зразків, а творчо переосмислював їх, надавав нового звучання, пристосовуючи до ідейно-творчих завдань своєї поезії.

Завдяки близькості до народних ідеалів багато віршів поета стало піснями. Таких пісень утворилось понад 200. Поетичний текст віршів Шевченка часто зазнавав при цьому змін: вирівнювалися строфи, зникали перенесення з однієї строфи в іншу чи замінювалися простішими, опускалися складні для сприймання слова та мовні звороти.

З ліричних віршів поета в народні пісні найчастіше переходили ті, в яких йшлося про безталанне життя сироти, наймита-бурлаки, козака, що шукає долі ("Тяжко-важко в світі жити", "Ой три шляхи широкії"), про розлуку, тяжку жіночу долю ("Нащо мені чорні брови", "Ой одна я, одна").

Пісні на слова Шевченка, як і народні, мають протяжні мінорні мелодії, окремі з них — романсовий характер.

Переходили в народнопісенний репертуар і Шевченкові твори пейзажної лірики, уривки з балад і поем, де змальовано одухотворену природу: "Садок вишневий коло хати", "Реве та стогне Дніпр широкий" та "Защебетав жайворонок" (уривки з балади "Причинна"), "По діброві вітер виє" (з балади "Тополя"), "Зоре моя вечірняя" (з поеми "Княжна").

Піснями ставали його поезії-медитації ("Думи мої, і думи мої, лихо мені з вами!", "Минають дні, минають ночі").

Нове звучання в народну пісню вносила політична лірика Шевченка. Першим почали виконувати як революційну пісню його "Заповіт", згодом — "Ой виострю товариша", "Кругом неправда і неволя" (уривок з поеми "Єретик").

Перейшовши в народний репертуар, пісні на слова Шевченка стали жити самостійним життям, підлягаючи законам фольклорних творів.

Пісні на слова Шевченка поширювали серед мас безіменні самодіяльні митці і композитори-професіонали. Деякі поетові вірші стали піснями ще за його життя ("Тяжко-важко в світі жити". "Нащо мені чорні брови", "Така її доля" (уривок з балади "Причинна") та ін.).

У 1860 поезію "Думи мої, думи мої, лихо мені з вами!" поклав на музику О. Рубець, 1868 музику до "Заповіту" створив М.В. Лисенко, згодом на цей твір писали музику М. Вербицький, Г. Гладкий, К. Стеценко та інші.

Більше як 80 пісень на слова Шевченка належить М.В. Лисенкові. Його традицію продовжили К. Стеценко ("Вечір", "Ой літа орел"), Я. Степовий ("Думи мої, думи мої, лихо мені з вами!", "Зоре моя вечірняя", "Вітер з гаєм розмовляє"), С. Людкевич ("Сонце заходить, гори чорніють"), В. Заремба ("Нащо мені чорні брови", "І багата я"), А. Штогаренко ("Якби мені черевики") та ін.

Пісні на слова Шевченка мали значний вплив на українську музичну творчість. Вони внесли в пісенну спадщину свіжі мотиви, ідеї, збагатили їх новим змістом, розширили мелодійне звучання.

Перехід Шевченкових поезій у народний репертуар триває, кожне покоління і самодіяльних митців, і композиторів-професіоналів поповнює його новими зразками.